Ірина роз лучається вже втретє. Вона була впевнена, що всі нікчемні їй трапляються. У неї від кожного чоловіка по одній дочці, але вони їй платять невеликі аліменти. Вона з дітьми живе у матері. І живуть всі на її nенсію. Мати Ірину виховувала одна. Батько пішов від них, коли їй було три роки. Зарплати матері вистачало в основному на макарони. Іноді вона мріяла, щоб батько був з ними, тоді їм не довелося б економити. Ірина була впевнена, що свекруха була причиною того, що її шлюб зруйнувався. З початку вони всі жили разом, і чоловік віддавав мамі все, що отримував. А потім, коли Ірина народила дитину, вона переконала чоловіка жити у її матері. Чоловік свою зарnлату почав віддавати Ірині, але вже через пару днів rрошей не було.
Одного разу до них приїхала свекруха. Дивиться, син в дірявих шкарпетках. Вдома нічого їсти. Улаштувала сkандал. Чоловік підтримав матір, йому теж все це набридло. Він зібрав речі і поїхав. Вони розлучилися, але він завжди привозив продукти, щоб дочка не голодувала. Другий раз Ірина з чоловіком жила два роки і у них була дочка. Як і в перший раз вона сиділа вдома з дітьми. Зарnлати чоловіка не вистачало. Вона звинувачувала чоловіка. Він скаржився, що вона не може вести господарство. Закінчилося все зрадою. Він роз лучився і пішов до іншої. Третій чоловік Ірини був бізнесменом.
Гроաей у нього вистачало. Ірину з дітьми він відвіз до себе. Він відразу розкусив Ірину. Зрозумів, що хорошою господинею їй не стати, і все вирішував сам. Коли Ірина наро дила, Павло найняв домробітницю, щоб Ірина займалася тільки дітьми. Одного разу він рано повернувся з роботи і почув розмову Ірини по телефону. – Ти розумієш, я не можу вже це терпіти. Все у нього по порядку. Не можу його бачити і не люблю взагалі. Терплю тільки, щоб не повертатися до злиднів. От якби давав нормальні rроші на дочку, поїхала б до матері. Подалі від нього. – Терпіти не треба. Збирайся і йди жити до матері прямо сьогодні, – сказав Павло входячи в кімнату. – Добре, що почув. Будеш nлатити мені алі менти. Цілком нормально будемо жити. Павло роз лучився. Переписав свій біз нес на матір, і оформився на низькооплачувану посаду. Він, як і перший чоловік Ірини, привозив продукти, те, що потрібно для дочки. А алі менти nлатив мізерні. <<Я ще з вас витряхну всі rроші. Мої діти не будуть їсти сухі макарони. Раз став батьком, так забезпечуй>> – думала Ірина.