Перевелася в нову школу, всі мене зустріли дружелюбно, крім одного хлопця. Андрій був задирою класу і двієчником. Від його рук страждали однокласники і вчителі. Бувало прийде в школу раніше всіх, вимаже дошку якоюсь гидотою і вчителя на ній писати не зможуть. Одного разу так зовсім кордон перейшов, вчительці в шафку дохлого щура підклав. Андрій відразу став мене задирати. – Яка ж ти страաна. Чудовисько просто.
Напевно, батьки тебе через жалість в дитячий будинок не здали. Я намагалася не реагувати на його слова в школі. Коли приходила додому, то гірко nлакала. Стала навіть в школу фарбуватися, так він сильніше став задирати. – Думаєш косметика тобі доnоможе? Як жабою була, так нею і залишилася. Нічого тебе не змінить, ну тільки якщо nластику зробиш. Щоб менше з ним контактувати я його уникала. Відразу після школи бігла додому, під час перерв збігала з класу, тільки, щоб з ним не бачитися. Через місяць, коли я стала ходити на танці в школі, то ластівка змінив. – Кривонога яка. Танцювати зовсім не вмієш, тільки крутиш тим, чого у тебе немає. Смішно дивитися.
Страաна кривонога дурочка. Я не розуміла, чому він так до мене ставився, я ж йому нічого не зробила. Через деякий час він став максимально дивним. Зустрічав мене біля школи, намагався розмовляти про уроки. Не кричав знущання на мою адресу, навіть не намагався пожартувати. Попросив допомоги по навчанню. Я хоч і злилася на нього, але в допомозі не відмовила. Він став приходити до мене після уроків, щоб позайматися алгеброю і фізикою. – Вір, ти мене прости. Ти не криворога і не страшна. Просто ти мені відразу сподобалася, а я не знав, як показати свої почуття. Я ж тільки задирати вмію, ось і вийшло так. Коли братові старшому розповів про свої почуття до тебе, то він мені прописав хорошого потиличника. Я ж думав, що цим способом твою увагу приверну, але ні. – Андрію, який же ти дурний. Я тобе прощаю. Якщо чесно, то ти мені теж подобаєшся. – сказала я йому. З цього дня ми стали зустрічатися.