Днями у нас з подругою вийшла досить цікава розмова в кафе. – У нас же з чоловіком зарплати приблизно однакові … – Почала подруга, – Я 15 тис. заробляю, він – 12, але різниця в одному. Це я про чисту зарnлату говорю. У нього є і лівий дохід, який у рази більший за основний. Він свою чисту на картці мені віддає, а на ліву гуляє сам – цигарки, годинники, витрати на машину, перекушування і т.д. і т.п. – Ну, круто, тобі ж нема на що сkаржитися. Отримуєш подвійну зарnлатню. Чи не життя, а казка. Я думаю, чого це ми по кав’ярнях почали ходити. – Ага, слухай до кінця. Я на наші “чисті” куnую продукти, nлачу комуналку, додай до цього ще й ви трати на дітей. А іноді виходить навіть відкладати на чорний день. Але таке буває рідко. – Ну, слухай, – кажу, – за 17 тис. не так вже й складно жити.
Вас же 3. На їжу багато витрачати не доводиться, мабуть. – На нас трьох не доводиться, але мій щотижня запрошує до нас колег. А їх одним чаєм не напоїш… Доводиться розорятися на 10 людей. Скажу чесно, я б такого не витримала. Одні родичі в гостях – великий стрес для мене, а тут колеги, та ще й близько 10 людей. – Я йому сказала, що мені не вистачає 3 тис. на весняне взуття. Він таку істерику закотив… Ну, а я все висловила, що я на гостей усі гроші витрачаю. – Тобто його гроші – це його гроші, а твої – ваші виходить? – Ось ось. Він запропонував мені експеримент: 2 місяці ми вирішили жити кожен власним коштом. – М-м… два холодильники купили і на всіх приладах 2 лічильники поставили.
– Та ти послухай. На комуналку скидалися по 3 тис., кожен мав свою полку в холодильнику. Мені за одну зарnлату вдалося і ситно поїсти, і сина прогодувати, і купити, і відкласти трохи. – А твій ненаглядний що? – Запитала я, сміючись. – Та він за два тижні всю зарплату профукав, довелося лізти в конвертик із накопиченнями, – посміялася подружка. Ми вдосталь посміялися, допили кави та вийшли з кафе. – А зараз що? Ви ще кожен власним коштом живете? – Та не-е-є. Він за місяць злився. Зізнався, що я чарівниця, а не господиня. Зараз як милий всю зарплату мені віддає, собі тільки на перекушування і на паливо залишає. Ось такі справи.