Маленька Кіра побачила як мати знеnритомніла і почала доnомагати їй. Коли мати прийшла до тями, образила дитину

0
59

Після того, як батько Кіри пішов до іншої жінки, її з садка забирала бабуся. Того дня Кіра повернулася з садка, підстрибуючи від щастя. Бабуся напекла її улюблених пиріжків, це був особливий день. Внучка з бабусею вирішили не чіпати пиріжки, доки мама не повернеться з роботи. Кіра терпляче чекала маму, навіть не скуштувала пиріжка без неї. – Ну, Кірочко, все. Ти вже зовсім доросла дівчинка. Можеш сама про себе подбати. Ти ж знаєш, дідусю важко ходити. Я піду поїсти йому приготую, а ти поки що маму почекай. Он, мультики в тебе почалися. По телевізору показували улюблений мультик Кіри про феєчок. Вона сіла перед телевізором, а бабуся пішла.

Advertisements

Мультики починалися один за одним. Кіра на мить відірвалася від них і помітила, що на вулиці вже темно. Вона ввімкнула світло і сіла дивитись далі, коротаючи час до приходу мами. Вже ближче до ночі двері відчинилися. – Мамочко, нарешті, ти прийшла! – З цим криком Кіра побігла в обійми мами, але та навіть ходила важко. Якось вона зачинила двері і тут же вnала на підлогу. Кіра побігла до неї, зняла з неї чоботи та пальто. Потім вона відкрила воду у ванній та допомогла мамі дійти до раковини. Малятко нахилило голову мами і вийшло звідти, щоб не стати безпосереднім глядачем блювотних рефлексів мами. Вона прикрила двері, залишивши лише маленьку щілину, щоб у разі чого допомогти мамі підвестися з холодної плитки. Трохи згодом Кіра зайшла знову, відкрила холодну воду і окатила голову мами водою.

Та не чинила опір. Дбайливо зібравши волосся мами в рушник, Кіра побігла на кухню – ставити чайник. Коли вона повернулася до мами, та смирно стояла перед дзеркалом. – Кірусь, я йду до сусідки, тітки Свєти. Сиди тихо, нічого не чіпай. – Мам, але бабуся спекла для нас пиріжки, наші улюблені – з кремом, – округливши очі сказала Кіра. – Ні, доню, мені сьогодні ніколи, давай, потім? – Але ж сьогодні ж свято. Я думала, ми разом відсвяткуємо… – Яке ще свято? – Запитала мати, подивившись на число в телефоні. – Мій день народження мам. Я кинула ключі сусідові знизу, щоб ми з тобою виявилися замкненими, і ти не могла піти від мене. – Дрібна погань, що ти наробила? Завтра твій день зауважимо, а тепер що мені робити? Будеш батькові своєму вказувати. Ану марш спати!

Advertisements