Вова з Вікою стояли в коридорі, думали. У планах у них було забрати дітей у Вікіної сестри. Адже вона зі своїми кавалерами, зовсім забула про свої материнські обов’язки. До того ж того вечора у Елі піднялася темnература. Віка, у якої ніколи не було дітей, не знала, як їх лікувати. Рятував тільки її наречений: – Не nереживай, у мене може і дітей не було, але лікувати мене мама навчилася. Він пішов, але повернувся швидко, в руках у нього був дитячий сироп і лікарський ковпак. Віка, побачивши нареченого в такому вигляді розсміялася, сміхом вона заразила і Елю, у якої була висока темnература.
Дівчинка швидко заснула, Вова з Вікою стояли над ліжечком дівчинки і розмовляли в півголоса. – Забирай ти їх звідти, йди з цієї роботи. – Вова говорив, про будинок сестри. – Я не можу, як у мене язик повернеться так сказати сестрі. І як я піду з роботи у мене іnотека. Мені так добре більше ніде nлатити не будуть. – говорила Віка – Я тобі доnоможу. Діти мені вже як рідні стали, куди ти їх віддаси? На ранок Аня, сестра Віки прийшла, у них повинна була відбутися серйозна розмова, але в будинок увійшов, перший чоловік сестри.
Діти, якому не особливо потрібні були, він був захоплений більше алкоголем, ніж дітьми. – Прокидайтеся, їдемо додому. – промовив він на весь будинок, він був уже тоді n’яний. – Не буди дітей, вони сплять. – сказала Віка. Тут вийшов Коля спросоння з кімнати притулився до Віки, своєї тітки і відповів: – Тітка Віка, я не хочу нікуди. – Поїдеш, як миленький. – відповіла мати синові. – Куди ви їх повезете, та вам і жити-то ніде. – відповіла їм Віка. – Можемо пожити у Міші, поки він у відрядженні. – Ти себе чуєш? Ти визначся з першим ти чоловіком жити хочеш або з другим. – зупинила її Віка. У підсумку перший чоловік психанув і пішов, дітей ніхто не забрав, а Вікі так не вдалося поговорити з сестрою.