Ольга стала помічати, що, Світлана, її дочка – першокурсниця, яка завжди віддає перевагу одягу в обтяжку, змінила своєму улюбленому стилю і стала носити просторі сукні. Запідозривши недобре, мати наважилася викликати дочку на відверту розмову. Для Свєти, прикладом для наслідування стала рідна мати, а сестра тієї, тітка Тома. Мати – одинак, що з ранку до вечора пропадає на роботі, невибагливий кумир. Для дівчини прикладом жіночності стала тітка Тома. Ефектна, блискуча в оточенні заможних чоловіків, вона повчала племінницю: “Праця – це не для нас. Магазини та салони – ось наша дол я.” І навчила. Світлана виросла з певними цілями в житті. Вілла, слуга, заможний чоловік. Ну або, на крайній край вона погодилася б і на баrатенького kоханця, тільки б утримував… – Так, мамо, я ваrітна.
– Спокійно, ніби все має бути саме так, підтвердила підозри матері Свєта. – Який термін? – Чотири місяці. – Хто батько? – Це не суттєво. Важливим є те, що його батько більш ніж забезпечений фінансами. Моя дитина – це моя перепустка в благополучне майбутнє. – Але я можу доnомогти тобі порадами… – Від твоїх повчань користі жодної. – відмахнулася Світлана. – Не хочу, щоб моє життя повторювало твоє.
Поради Томи допомогли мені набагато більше. – Ну раз у тебе мрія бути змістовкою, то й говорити з тобою безглуздо. – із гіркотою констатувала Ольга. – Чудово. – огризнулася дочка. – Зараз за мною під’їде Тома. Я житиму в неї. …Минуло 6 років. Спочатку мати робила спроби дізнаватися про життя дочки, але щоразу отримувала від воріт поворот… …Ольга вийшла заміж за свого шефа, наро дила сина і весь вільний час проводила з сином… Мати випадково побачила дочку. Та, з натягнутою усмішкою, сиділа поряд з якимсь товстуном. Ользі шепнули по секрету – ескортниця. А дитину забрав батько. Першим поривом у Ольги було підійти до дочки, допомогти. Але та сама обрала свій шлях. А минуле має залишатися у минулому.