Аліса зайшла до магазину куnити морозива. Раптом звідки не візьмись, вилазить чоловік і починає з нею розмовляти: – О Привіт! Голосно вимовив чоловік. Аліса не чекала і випустила з рук упаковку морозива, яку збиралася куnити. -А Чого так поrано виглядаєш? Хоч би нафарбувалась? У чому ти взагалі одягнена? – продовжував чоловік. – Ви мене плутаєте з кимось, відійдіть від мене-відповіла дівчина. – П’ять років разом жили, як я можу сплутати тебе? – Заявив чоловік. Звісно, дівчина впізнала чоловіка. Це був Віталік, колись вони навіть збиралися одружитися, але за день до весілля Аліса застукала його в ліжку з іншою жінкою. – Припиніть, і відчепіться від мене!
Де взагалі ваша дружина? -Цікаво тобі? – посміхнувся Віталік. – Весілля у мене за місяць, запрошую! – Обійдуся, дякую. – Відповіла йому дівчина. – А ти сама, я так розумію. Чи не шkодуєш, що пішла від мене? Зараз могли б бути разом, діти могли б у нас бути… Аліса посміхнулася, адже на зустріч їй йшли маленька дівчинка, роки два і чоловік, який ніс її на руках. Це була її дочка та коханий чоловік. – Щось трапилося? – Запитав чоловік Алісу. – Все добре. Ось морозиво для доньки вибирала. Ну все ходімо. – Гей, ми не домовили. – втрутився Віталік.
– А ти хто такий? І що тобі треба від моєї дружини? – продовжив чоловік Аліси. – Нічого, він просто, помилився, підемо. – сказала Аліса. – Аааа, це ж твій колишній, якого ти за день до весілля застукала з іншого! Ну, дякую, тобі, якби не той день, мабуть, не познайомився б я тоді зі своєю дружиною, – заявив чоловік Аліси. Чоловік Аліси говорив так голосно, що це почула теперішня наречена Віталіка. Вона виявилася також у магазині. – Мариночко, це було давно і не так! Я тобі ніколи не зра джував! – Прокричав чоловік, і помчав за нею слідом. Чоловік обійняв свою кохану дружину за талію, поцілував у щічку дочку. Розуміючи, як їм пощастило один з одним.