Складно знайти хорошого чоловіка, який би не став тягарем для тебе в житті. Якось я помітила біля кіоску, в якому працюю, чоловіка. Він щодня, крім неділі, проходив біля кіоску, йшов на роботу. Чоловік був добре одягнений, усміхнений, іноді купував у мене газету. Якось, коли він знову купував у мене газету, у нас розпочалася розмова. – А як вас звуть? Ви часто туди-сюди ходите, а я милуюсь вами, надто вже ви симпатичний. – Матвій, а вас? Ви також дуже мила жінка.
Якби я не був одрyжений, то відразу б вас у PAГC повів. – Сказав він мені. – Ловлю вас на слові. Пройшов місяць. Матвій після нашої розмови перестав з’являтися біля кіоску. Коли він раптом уранці зайшов купити газету, я здивувалася. – Скільки років скільки зим. Ти де пропадав, сжений мій? – В іншому місті був. Дружині тут не подобалося. Завжди називала це місто дірою, ось і вирішили поїхати. У новому місті ми не знайшли щастя. Їй же rрошей постійно не вистачало, а я звичайний шкільний вчитель, що міг дати їй. – зітхнув Матвій. – Ну не сумуй!
Твоя дружина просто розлютилася, вона повернеться. Ось побачиш. – Пізно вже, ми розлучилися. – А пам’ятаєш, як ти мені обіцяв на мені одрyжитися? То може в PAГC після роботи поїдемо? – А поїдемо. Ми з Матвієм стали жити разом. Його фінансове становище мене не хвилювало. Головне, що ми нічого не потребували. За кілька місяців я дізналася, що ваrітна. Матвій був на сьомому небі від щастя. – Як добре, що я тебе зустрів. Ти подарувала мені не лише віру в себе, а й дитину. – Радів він.