Ліза сиділа за столом будинку у бабусі з дідусем. Бабуся важко зітхала, а дід мовчки дивився на підлогу. За годину приїхав тато. Він був похмурий і серйозний. Він швидко зібрав речі доньки і наказав їй піти в машину. -Тату, а мама вже вдома? – Запитала 6-річна донька. -Ліза, мами більше немає. Розумієш, вона стала ангелом. Це сталося перед днем народження Лізиної мами. Вона з подругою їхала машиною до магазину, щось треба було докупити для столу. І тут їм на зустріч вантажівка, водій заснув. Мама та її подруга по мepли на місці. Через кілька місяців Ліза помітила, що до них у гості стала приходити татова колега. Це була висока дама, з атласним волоссям і вічно червоною помадою.
Вночі Ліза підвелася, щоб попити водички і помітила, що пальто та високі чоботи цієї колеги стояли в коридорі. Ліза підійшла і штовхнула її чоботи, вони впали у різні боки. Задоволена своєю помстою, Ліза повернулася до ліжечка. А наступного дня завела істерику, що їй не подобається висока тітка, яка має холодний погляд і зле обличчя. Тато перестав водити її у квартиру. Якось злaмалася машина у тата, і вони з Лізою поїхали маршруткою. Навпроти дівчинки сиділа вродлива дівчина, у неї були ямочки на обличчі, коли вона посміхалася, червоні щічки. На ній був беретик червоного кольору і пухнасте, кучеряве волосся. Лізі вона дуже сподобалася, така добра і промениста дівчина.
-Тату, ти пам’ятаєш ту дівчину в червоному береті. Коли ми в маршрутці до садка їхали? -Ліза, ні… не заважай, я працюю. Через якийсь час Ліза знову попросила поїхати маршруткою. Вони знову зустріли цю дівчину, вона була в різнокольоровій в’язаній шапочці. Цього разу місць для сидіння було мало, і вона стояла поруч із татом. -Мене звуть Ліза, а вас як? -А мене Василіса. -А ви замiжня? -Ліза, припини ставити такі питання дорослим! Пробачте нас. -Нічого стрaաного … і я незамiжня, – відповіла Василина, зніяковівши і посміхнувшись.
Через час з’ясувалося, що Василіса працює репетитором англійської мови в дитячому садку. Ліза почала більше спілкуватися з цією прекрасною жінкою, а коли тато забирав її з садка, то часто перетинався з Василісою. Якось тато довіз Василису до роботи, а після садка вони втрьох пішли гуляти. Через деякий час Василіса взагалі переїхала жити до Лізи та її батька.