-Не відбирай його у мене, у нас же дитина, – слізно благала Олена. -Олено, ну зрозумій ти, серцю не накажеш. Я не можу без нього. Та й на чужому нещасті щастя не збудуєш. Якби він не хотів, то не йшов би від тебе, – відповіла Настя. Раніше Настя та Олена були добрими подругами. Згодом Олена зустріла свого майбутнього чоловіка, у них наподився син. Останнім часом він став кудись пропадати, то на роботі, то десь. Олена пидозрювала, що чоловік став зпаджувати, але що розлучницею стане її найкраща подруга – Настя, ось це був сюрприз. Чоловік прийшов увечері, швидко зібрав речі, обіцяв платити аліменти та пішов.
Аліменти зрештою платив, тільки ось Олені від цього було не легше. Олена довго мучилася, загрузла в глибокій депресії. Рятував лише син, і обов’язок перед ним. Треба було працювати. Олена відразу поставила хрест на своєму особистому житті, вона більше нікого не підпустить до себе, щоб більше жодна людина не завдала їй такого болю. Олена влаштувалась у хорошу фірму, стала пристойно запобляти. За три роки її підвищили до помічника директора. Директором був Михайло, це була єдина людина, з якою Олена проводила більшу частину свого часу, природно по роботі.
Прийшов якось Михайло до Олени до кабінету і заявив: -Все, більше не можу мовчати. Олено, я давно люблю тебе, і я бачу та розумію, що мої почуття взаємні. -Міша, ні… ми не зможемо бути разом, навіть якщо почуття взаємні. Я не можу собі цього дозволити. -Я піду від дружини, я її давно вже не люблю. Ми з нею живемо як сусіди. Олена розуміла, що колись вона зустріне його дружину. І цей фатальний день настав. Олена виходила з машини, як раптом до неї підбігла дружина Миші.
Який був подив, коли в ній Олена дізналася Настю… Жінки пішли до кафе. -Олено, не видбирай його у мене. Я ж твого чоловіка заради нього покинула, зрозуміла, що ось воно моє кохання. -Настя, Я теж благала тебе не вести чоловіка. Але Михайло тебе більше не любить. Це вже давно було видно. Так усе вертається бумерангом. Через тиждень Михайло все ж таки пішов від Насті. Олена поки що не наважувалася впускати його у своє життя, однак, на перше побачення погодилася.