Десять років тому моє життя дуже змінилося. Я прожила у шлюбі майже двадцять років, пишалася нашими з чоловіком стосунками. Ми завжди підтримували одне одного та виховували двох чудових дітей. Але одного разу все звалилося. Ми поїхали на озеро з друзями, і вночі я виявила, що чоловік цілується з моєю найкращою подругою та кумою Танею. Виявилося, що вони багато років приховували свій роман. Це було для мене нестерпно. Я подала на розлучення. Після цього я не мала нічого — син навчався в університеті, а дочка тільки вступила. Мені довелося вирушити на заробітки до Італії. Я знайшла роботу завдяки знайомій, яка влаштувала мене доглядати двох літніх людей. Платили більше, ніж за одного, але роботи було багато, і вона була важка. Проте я витримала, бо хотіла допомогти дітям та накопичити на житло для себе. За кілька років я допомогла синові збудувати будинок.
У нас була ділянка, і йому допомогли з побудовою тесть та брат його дружини, які працювали будівельниками. Дочці та зятю я дала гроші на обмін їхньої однокімнатної квартири на двокімнатну та ремонт. Регулярно відправляла дітям по 500 євро на потреби. Але невдовзі почала відкладати на однокімнатну квартиру для себе. Я жодного разу за ці роки не брала відпустку, працювала без перепочинку. Нещодавно я відчула, що більше не можу так продовжувати – втомилася. До того ж у мене з’явився залицяльник. Ми познайомилися через соцмережі, він запросив мене жити на дачу, а мою квартиру пропонував здавати в оренду. Я не заперечувала. І ось я приїхала додому. Відразу вирушила до дочки, дуже хотіла побачити онука, якому лише рік. Зять був шокований, побачивши мене на порозі. Він вийшов в одних трусах. — А чому ти не на роботі? Сьогодні ж середа! — Я не працюю. — Давно? Чому не сказали? — Вже два роки. Нині, якщо почну працювати, можуть забрати на фронт. Не можна ризикувати. — І не нудно вдома сидіти? Він нічого не відповів, але я побачила, що питання його дратувало. У кімнаті сиділа дочка з дитиною.
Настя була в декреті, і вони удвох жили на мої гроші, хоча зробили дорогий ремонт і купили найсучаснішу техніку. Я була дуже розчарована і поїхала до сина. Він прийняв мене щиро, його дружина накрила на стіл. А потім син чесно розповів: — Мамо, Настя з чоловіком — справжні нахлібники. Її чоловік і до війни не працював. Вони просто звикли жити за твій рахунок. Перестань їм допомагати. — Я вже все вирішила. Більше нікому не допомагатиму і житиму для себе. Ці слова сина приголомшили. Адже він теж сподівався на мою допомогу, хоча працював, але заробляв не так багато. — Я більше не поїду до Італії, житиму з моїм новим другом. — Мамо, але це нерозумно у нинішній ситуації! — А моє життя надто коротке, щоб відкладати його на потім! Діти розчарувалися в мені. Дочка, дізнавшись про моє рішення, перестала спілкуватися зі мною. Син, мабуть, чекає, що я передумаю і знову поїду на заробітки. Може, він і правий. Як ви думаєте? Що ви зробили б на моєму місці?