Моя сестра мешкає в Україні, місто – Київ. Загалом ми всі були мешканцями Луганська, але у 2010 році роз’їхалися різними містами. Я поїхала жити до Якутська, а моя сестра зі своїм чоловіком до Києва. Також до Києва переїхала моя мама. Я хотіла забрати маму з собою, але сестра сказала, що мені нічого не можна довірити, бо я дуже інфантильна. Звичайно, з цим можна посперечатися, тому що їм не можна довірити навіть кота (раніше я писала про цей випадок). Нині сестра з сім’єю проживає у Києві. Живуть вони дуже бідно. Вони й раніше жили не багато, а тепер взагалі ледве зводять кінці з кінцями. Нещодавно сестра вдруге стала матір’ю.
На додачу до материнства вона отримала проблеми зі здоров’ям. Незважаючи на це, їй все одно довелося вийти на роботу, адже грошей катастрофічно не вистачало. Її чоловік має маленьку зарплату, тому він не зміг повністю забезпечити сім’ю. У мами теж мізерна пенсія, от і довелося сестрі йти заробляти на хліб. Раніше сестра часто зверталася до мене з проханнями про переказ грошей.
Коли я мала можливість, я відправляла гроші. Однак, коли побачила справжнє ставлення сестри до мене, то допомагати перестала. Навіщо мені це потрібно? Я просто так давала гроші, а мене ще й обзивали всякими словами. Кому це сподобається? Іноді я скидала гроші мамі, але не сестриці та її родині. І знову вкотре отримую повідомлення від сестри, що у них все погано у фінансовому плані. Сестрі зменшили зарплату, а дітям треба купувати одяг, їжу, іграшки. Також у них борг за квартиру, взяту в іпотеку. В Україні немає такого поняття як материнський капітал. Також відсутні різні пільги на дітей.
Тому виплатити іпотеку дуже важко. Я показала це повідомлення своєму чоловікові. Він має схожу ситуацію, тільки грошей вимагає не сестра, а син. Тим не менш, навіть синові чоловік не налаштований сильно допомагати, оскільки вважає його дорослою людиною, яка може впоратися самостійно. Щодо моєї сестри він сказав, що я можу чинити так, як вважаю за потрібне. Звичайно, мені шкода сестру, але я не розумію чому саме я маю вирішувати її фінансові проблеми? Я казала їй, що не варто народжувати другу дитину, а вона мене не послухала. Тепер скаржиться та просить про допомогу. Я не знаю, що робити: допомогти чи сказати, щоб сама вирішувала свої проблеми?