Якось літня жінка Марія Петрівна взяла свого 5-річного онука на прогулянку на дитячий майданчик, де грали інші діти, а їхні мами балакали неподалік. Якоїсь миті одна з матерів помітила, що її син сидить один і виглядає сумним, а потім виявила, що у нього висока температура. Наступного ранку у онука Марії теж піднялася температура, що навело її на роздуми про те, як швидко діти можуть заразити один одного.
Щойно онук одужав, вони повернулися на ігровий майданчик. Але й це відвідування не обійшлося без подій: воно було затьмарене суперечкою між дітьми, під час якої один з них ужив погане слово. Мати цієї дитини посварила її і повела додому. Пізніше, граючи з конструктором, онук повторив те погане слово, змусивши Марію цього разу замислитися над тим, як легко діти переймають негативні моделі поведінки порівняно з позитивними. Наступного дня вони відвідали дитяче кафе.
Розплачуючись, Марія сказала офіціантці, щоб та використала здачу для покупки солодощів наступній дитині. Цей акт доброти спричинив ланцюгову реакцію щедрості серед відвідувачів кафе. Коли вони знову відвідали заклад, та сама офіціантка розповіла, що її доброта тривала протягом кількох днів. Це справило глибокий ефект, навіть дозволило одній матері, яка зазнає фінансових труднощів, розпочати лікування своєї дочки завдяки первісному жесту Марії, який уже розлетівся на форумах та у чаті міста. Розмірковуючи про все це, Марія сподівалася, що її онук навчиться так само охоче поширювати доброту і дарувати людям позитив.