Минулої осені моїй родичці Ксенії виповнилося 53 роки – і хоча день народження не був знаковим, кілька її подруг вирішили його відзначити. Ксенія звернулася до мене по допомогу, щоб я допомогла приготувати страви для семи гостей. Ми з нею на славу попрацювали: зробили безліч салатів, нафарширували рибу, розклали м’ясо та сири, приготували гарячі страви та спекли великий гарний торт. Коли свято розпочалося, не вистачало лише подруги Ксенії, Маргарити, хоча вона зателефонувала та попередила, що затримається.
І ось, коли Марго таки приїхала, вона привітала Ксенію, вручила їй подарунок, а потім, перш ніж приєднатися до столу, дістала з сумки кілька контейнерів. Вона попросила Ксенію зібрати трохи їжі для її чоловіка, котрий залишився вдома. Ксенія погодилася і віднесла контейнери на кухню, після чого Маргарита приєдналася до решти.
Інші гості були помітно здивовані проханням Марго, але промовчали, вдавши, що нічого незвичайного не сталося. Я теж почувала себе незручно через ситуацію, що склалася. Наприкінці вечірки, коли Ксенія роздавала гостям солодощі, Маргарита нагадала їй про їжу для чоловіка. Здавалося, їй було начхати на те, що вона єдина, хто звернувся з таким проханням – хоча чоловіки та діти інших гостей теж були вдома.