У 23 роки я вийшла заміж за Арсенія і на настійну вимогу переїхала у великий будинок його батьків. На жаль, мої стосунки зі свекрами від початку були натягнутими. Моє скромне походження та невеликий фінансовий внесок моїх батьків у наше весілля стали предметом постійної критики з боку свекрухи. Я жила під їхнім дахом, і мені було доручено готувати, чого я не вміла робити ідеально.
Якось моя недосвідченість призвела до неприємного інциденту з морепродуктами, що тільки посилило глузування з боку свекрухи. Вона також критикувала мої заробітки, хоча Арсеній заробляв менше за мене. Я мовчки страждала, худла і сподівалася на зміни, які так і не наступали. Витримавши два роки постійних принижень та не отримавши підтримки від чоловіка, я вирішила піти.
Я винайняла невелику квартиру, подала на розлучення і почала життя з чистого аркуша. Через роки я знову вийшла заміж, народила двох дітей і тепер живу щасливим, скромним життям, насолоджуючись щорічною відпусткою на морі. Тим часом життя Арсенія пішло на спад: кілька невдалих шлюбів і тепер – проблеми з алкоголем. Моя колишня свекруха продовжує безуспішні спроби знайти йому «відповідну» дружину. Можу лише побажати їй удачі…