Мені 32 роки, і мені все важче будувати стосунки. Незважаючи на те, що я виглядаю молодо, на 23-24 роки, мої ровесники рідко розглядають мене як потенційного партнера, і це почуття взаємно. Рідко можна знайти вільну жінку старше 25 років, яка не була б вже глибоко залучена до свого сімейного життя або обтяжена минулими стосунками.
Молоді жінки, схоже, шукають лише розваги, що суперечить моєму прагненню серйозних стосунків. Хоча я не багата, маю стабільну роботу, невелику квартиру; я веду здоровий спосіб життя, включаючи спорт та гірський туризм. Нещодавно одна дівчина 20-ти з невеликим років, дізнавшись мій вік, відкинула мене як занадто стару, що мене дуже засмутило.
У міру того, як мої подруги вступають у сімейне життя та стають менш доступними, моя надія знайти партнера зменшується. Думка про те, що я постарію, а поряд зі мною нікого не буде, лякає, і хоча частина мене вважає, що я повинна змиритися з самотністю, але інша частина не здатна позбутися бажання спілкуватися з людьми. Думка про те, що я ніколи не знайду тієї самої людини, досі не дає мені спокою.