Багато років тому моя дружина Аліса повернулася з роботи о третій ночі замість звичних дев’яти вечора. Того вечора я був дома з двома нашими синами. Уклавши дітей спати, я подався на автобусну зупинку, щоб дочекатися її. Година проходила за годиною, а її все не було; тоді ми ще не мали мобільних телефонів. Нарешті, Аліса з’явилася рано вранці, помітно п’яна.
Вона ігнорувала мої запитання, поки я прямо не спитав, чи не зрадила вона мене. З огидою вона просто пішла, залишивши мене у сумнівах і спровокувавши серйозну сварку. Минув час, і ми, здавалося б, про це забули, хоча пізніше я зробив свої власні помилки. Коли Аліса благала мене не йти, я передумав, і наші стосунки повернулися до нормального русла. Однак сумніви гризли мене довгі роки. Нещодавно я переніс важку хворобу, про причину якої Аліса досі не знає.
Зараз нам обом 57, і хоча в цілому у нас немає явних проблем, мене переслідує минуле. Якось увечері за келихом червоного вина я знову торкнувся цієї теми. Аліса відповіла зневажливо: “Я такого не пам’ятаю”. Це ще більше поранило. Що ж мені робити? Протягом усього нашого шлюбу цей інцидент не дає мені спокою, коли вона поводиться так, ніби цього ніколи не було. Може, ви мені допоможете порадою?