Сумуючи за літом, Аня фантазувала про відпустку на море серед сніжного лютого. Вона запропонувала винайняти будиночок на пляжі, і її чоловік Андрій погодився без довгих обговорень. Незважаючи на хвилювання, Аня наполягла на тому, щоб зберегти їхні плани у таємниці від родичів Андрія, щоб уникнути небажаної компанії. Після приїзду на узбережжя все виявилося так, як Аня собі й уявляла: химерний будиночок із гамаком та швидким доступом до пляжу.
Незабаром вони звикли до пляжного відпочинку та вечерь, насолоджуючись своєю самотністю. Однак їхнє ідеальне усамітнення було порушено, коли сім’я Андрія без попередження вирішила приєднатися до них, претендуючи на двотижневе перебування. Аня відчула розчарування: свекруха Лідія та золовка Аліна відчували себе як удома, очікуючи, що Аня їх обслуговуватиме. Вирішивши не дозволити зіпсувати свою відпустку, Аня відмовилася грати в господиню, вимагаючи від них зробити свій внесок у домашнє господарство або сплатити свою частину оренди.
Її позиція викликала переполох, але в результаті було досягнуто компромісу: Лідія та Аліна взяли на себе обов’язки по кухні. Незважаючи на вторгнення та компроміс, Аня зрозуміла, що надає перевагу самотності, і задумалася про те, щоб наступного разу вирушити у відпустку взагалі одній. Цей досвід підкреслив її прагнення до спокою та незалежності, протиставляючи це сімейним клопотам навіть під час відпусток.