Коли я вперше прийшла в будинок мого нареченого Семена, щоб познайомитися з його мамою, вона спочатку поставилася до мене доброзичливо, але незабаром розкритикувала мене перед сином, заявивши, що той міг би вибрати когось краще… Переїхавши з іншого міста – з сім’ї, де мене любили менше, ніж моїх братів, я вже боялася зустрічі з нею з огляду на мої натягнуті стосунки з власною матір’ю.
Ми з Семеном зустрічалися півроку після знайомства на роботі. Він відрізнявся від інших тим, що жив за кордоном і був старшим, та ще й з вишуканими манерами. Коли він зробив мені пропозицію, я була в захваті, але нервувала з приводу подальших сімейних стосунків. Незважаючи на мої побоювання, Семен твердо захищав мене від різких слів матері, даючи зрозуміти, що вибрав мене, бо я для нього найкраща. З часом, коли ми побралися і стали жити самостійно, мої стосунки зі свекрухою змінилися. Вона вчила мене готувати, і ми дуже зблизилися:
часто ходили разом за покупками та обговорювали дрібниці життя. Нещодавно, коли моя рідна мати приїхала в гості і побачила, які стосунки у мене склалися зі свекрухою, то помітно засмутилася. Все життя мати казала мені, що я не заслуговую на любов, але моя свекруха довела протилежне, щиро піклуючись про мене. Тепер я називаю її «мамою», але не з формальності, а тому що вона дійсно зайняла цю роль у моєму житті. Озираючись назад, я вдячна за те, що під час першого конфлікту я промовчала. Підтримка Семена і зрештою потепління стосунків зі свекрухою показали, що терпіння та розуміння справді можуть змінити будь-яку ситуацію.