Я й уявити не могла, що в 42 роки опинюся перед вибором між своїм особистим щастям і спокоєм власних дітей. Все почалося з того, що мій чоловік покинув мене, коли я була вагітна нашою другою дитиною, дочкою. З того часу я виховую сина та дочка одна. У ті непрості часи моя мама переїхала до нас, щоб допомагати з дітьми, доки я працювала. Вдома я бувала вкрай рідко: постійно працювала, брала підробітки, прагнучи забезпечити дітей і маму так, щоб вони нічого не потребували. Я поставила собі за мету створити для них стабільне майбутнє. Мені це вдалося. Ми змогли жити в достатку, щорічно їздили на море, і наше життя було цілком благополучним. Але все змінилося рік тому, коли я зустріла Миколу. Чесно кажучи, я вже не вірила, що здатна знову покохати, але він зумів довести мені протилежне. Микола виявився дивовижною людиною: вдівець, без дітей, але завжди мріяв про велику та дружну родину. Ми почали зустрічатись, і нещодавно я дізналася, що вагітна. Спочатку я серйозно думала про аборт. Мені здавалося, що у 42 роки це не найкраща перспектива, але Микола на цю новину відреагував зовсім інакше. – Ти серйозно? — спитав він, не приховуючи радості. Коли я підтвердила, Микола буквально впав навколішки, почав цілувати мені руки, розплакався і сказав: – Я найщасливіший чоловік у світі! Дякую тобі за цей подарунок! Після його слів я вже не могла думати про те, щоб позбавити нас цієї дитини. Однак у цей момент проти нас виступили мої діти. Дочка заявила: – Мамо, це ганьба! У твоєму віці народжувати – це небезпечно! Син теж був різкий: – Тобі б уже з онуками поратися, а не дітей заводити. Ти що, серйозно? Ці слова стали для мене ударом. Я намагалася пояснити їм, що діти – це радість, а Микола зробить нашу родину лише щасливішою. Але вони були непохитними. – Якщо ти вибереш його і цю дитину, то втратиш нас, — сказав син. Мене охопив страх. Що, якщо мої діти справді віддаляться від мене? Я бачила, як сильно Микола радий дитині, але їхні протести рвали мене на частини. Тепер я не знаю, як вчинити. З одного боку, я відчуваю, що Миколай – це мій шанс на щастя. З іншого боку, я боюся втратити довіру та любов дітей. Цей вибір видається нестерпним. Я сподіваюся, що ми з Миколою знайдемо правильне рішення.