У шлюбі зі Степаном ми прожили 25 років, і напередодні пенсії кожен з нас дбав про себе по-різному: я підтримувала зовнішність, відвідуючи косметологів та басейн, а Степан зациклився на ідеї про будинок у селі.
Ця думка прийшла до нього після того, як наш старший син переїхав до великого будинку в селі, що чоловікові дуже сподобалося. Степан бачив у цьому спокійну старість на свіжому повітрі, далеко від міської суєти.
Не дивлячись на мої протести про комарів та відсутність зручностей, Степан знайшов будинок за низькою ціною, і вирішив купити його без моєї згоди.
Мама порадила мені не чинити опір, щоб уникнути сімейних конфліктів.
Коли ми приїхали, будинок виявився старим і занедбаним, але Степан був сповнений рішучості його відновити. Почалося з прибирання та ремонту, що коштувало нам багато сил та коштів. Мої турботи про власну красу залишилися позаду, тому що весь час та гроші йшли на будинок.
Надії на швидке покращення обстановки впали, коли сусід вказав на проблеми з дахом та підвалом. З кожним викликом майстра вартість ремонту зростала, і радість Степана від покупки згасла.
У результаті Степан продав будинок навіть дешевше, ніж купив, усвідомивши, що дачне життя – не для нас. Це рішення повернуло мені можливість дбати про себе та не витрачати кошти на невдалий проект.