Коли бабуся померла, її родичі попросили мене організувати похорон та обіцяли сплатити витрати.
Незважаючи на зауваження чоловіка про винагороду за мою допомогу, я вважала такі розмови недоречними після її смерті.
Ми спокійно провели похорон, і я вирішила влаштувати поминки у нас вдома через обмежений простір у будинку бабусі.
Поминки зібрали багато людей, включаючи родичів, що приїхали.
Спочатку все йшло добре, але згодом розмови перейшли на політичні теми та переросли у справжній скандал. Гості почали битися прямо у нас у вітальні, що призвело до серйозних втрат і зажадало нашого втручання.
Наприкінці вечора, втомившись рознімати бійки та прибирати наслідки, я усвідомила, що моє прагнення допомагати призвело до великих неприємностей.
Чоловік, бачачи моє розчарування, іронічно зауважив:
«Добро творити – себе веселити».
Це було далеко від веселощів, і я зрозуміла, що така «веселість» мені більше не потрібна.