Стас та Аліна жили разом уже сім щасливих років, наповнених любов’ю та порозумінням. Проте їхнє щастя було затьмарено одним сумом: у них не виходило завести дітей. Вони пробували багато методів, зверталися до різних лікарів, але все було безуспішно. Якось до них у гості приїхала мати Аліни, Олена Михайлівна, жінка мудра та з великим життєвим досвідом. Після вечері, коли вони зібралися у затишній вітальні, Олена Михайлівна торкнулася цієї делікатної теми. “Ви знаєте, діти – це диво, яке приходить у сім’ю, коли ви повністю до цього готові, не лише фізично, а й духовно”, – сказала вона. Стас та Аліна переглянулись.
Вони завжди вважали себе готовими, але слова Олени Михайлівни змусили їх замислитись. “Можливо, ми справді щось упускаємо? Може, наше життя надто заповнене іншими речами?” – задумливо промовила Аліна. “Так, можливо, нам слід переглянути наші пріоритети”, – погодився Стас. Олена Михайлівна запропонувала їм просту, але глибоку пораду: “Спробуйте знайти гармонію в собі і між собою. Живіть повільніше, насолоджуйтесь кожним днем, і найголовніше – кохайте один одного беззастережно.” З того часу Стас та Аліна стали по-іншому дивитися на своє життя.
Вони вирішили менше часу приділяти роботі та більше – один одному та спільному відпочинку. Вони почали подорожувати, займатися йогою разом, проводити більше часу на природі, щиро насолоджуючись кожним моментом. Через рік після візиту Олени Михайлівни на їхню родину чекала радісна новина: Аліна була вагітна. Це було справжнє диво, про яке вони так довго мріяли. Тепер, сидячи в тій же вітальні і тримаючись за руки, Стас і Аліна дякували тещі за мудрість і пораду, яка допомогла їм знайти те, чого вони так чекали – сім’ю, яку вони завжди хотіли.