Мене звуть Олена і те, що зі мною трапилося, досі не вкладається у мене в голові. У мене є син Ігор, чоловік покинув мене, коли дитині було 2 місяці і з того часу сина я виховувала сама. Коли чоловік нас покинув, я була одна, з маленькою дитиною, величезними боргами та проблемами, допомогти з вирішенням яких не було кому. Це був складний період, але я змогла впоратися. Досі не люблю згадувати цей час. Антон, батько Ігоря, сплачував аліменти, але обмежувався мінімальною сумою.
З дитиною він не зустрічався, проблемами сина не цікавився. Коли Ігорю виповнилося 15, Антон несподівано згадав, що він батько. Спочатку він дізнався номер сина і почав йому дзвонити. Під час однієї з розмов вони домовилися про зустріч. Антон займається бізнесом, він став досить забезпеченою людиною, якій не доводиться рахувати кожну копійку. Після першої зустрічі з батьком Ігор повернувся додому з новеньким ноутбуком. Минуло два тижні, моя дитина зібрала свої речі і переїхала жити до батька. Я не думала, що Ігор здатний на таку зраду.
Я знаю, що Антон може набагато більше, ніж я у фінансовому плані, але думала, що виростила сина, який ставить відданість і любов вище грошей. Я не уявляю, що зробив Антон такого, щоб син одразу ж вирішив змінити своє життя, залишити мене та обрати батька. Я розумію, що Ігор поміняв мене на татові гроші. Наразі Ігор живе в Антона, займається з репетиторами. У мого сина з’явився шанс вступити до добрих університетів. Шкільні канікули моя дитина провела закордоном. Я ніколи не могла дозволити собі такий відпочинок для себе та дитини.
З Ігорем я не спілкуюся. Син дзвонив, хотів зі мною поговорити, але я не брала слухавку. У мене немає сил для зустрічей та розмов з ним, і бажання теж немає. Те, як він вчинив зі мною, я вважаю жахливим. Антон пішов, коли мені було складно, всі труднощі я переживала сама, хоча дуже потребувала допомоги. Він повернувся раптово, забрав у мене сина, вихованням якого не займався. У сина я вклала багато любові, сил, енергії, а він забрав його, поманивши грошима.
Я була переконана, що виростила гідну людину, але виявилася неправою. Подруги звинувачують мене у надмірній різкості. Вони кажуть, що треба думати про дитину, а Антон, з його фінансовими можливостями, зараз може дати Ігорю набагато більше, ніж я. Я розумію їхні аргументи, але не можу знайти сили пробачити сина. Він зрадив мене, повівся як негідник. Я багато зробила для нього, але це все виявилося не важливим на тлі грошей батька. Я не розумію, як можна забути таке, як пробачити таке ставлення. Можливо, з часом емоції притупляться і я зможу спілкуватися з Ігорем, але поки що його вчинок настільки сильно зачепив мене, що я не хочу навіть чути його голос.