«Не чекай на випадок, — почав він, — що ширше коло твого спілкування, то краще. Але вибирай лише гарних. Негарних одразу відкидай!» Задумалася: а як же внутрішній світ людини? Як же роки, які знадобляться, щоб пізнати один одного? Що щодо спільних інтересів та цінностей, любові та прихильності, які не виникають на першій зустрічі? Чоловіки – великі цінувальники краси! Одна жінка розповіла, що якось у метро до неї підійшов беззубий чоловік. Він похвалив її манікюр та гарні пальці. Вона подякувала за комплімент, але він тут же додав: “А ось колір волосся жахливий, перефарбуйтеся в шатенку, рудий вам не йде.”
І ось такі чоловіки, які самі далекі від ідеалу, наважуються судити про красу? Ділити всіх на гарних та негарних? Можливо, він мав на увазі, що потрібно вибирати ту, яка справді подобається. Ту, від якої серце завмирає. Той самий типаж, на який можна дивитися все життя. Якщо цей типаж відповість взаємністю, можна все життя дивитися один одному у очі, як у озера. Мене обурив такий підхід. Подумала, що цьому чоловікові просто пощастило з жінками, а може вони вибрали його за його здатність заробляти. Хто знає…
Пізніше я поговорила з цією людиною. Його думки виявилися цікавими. Перед третім шлюбом він довго сидів на сайті знайомств. Каже, що не любив довгих переписок і одразу запрошував жінок на чашку кави. У 80% випадків приходила зовсім не та, що на фото. По-перше, багато хто приховував своє справжнє обличчя, щоб не впізнали колишні чоловіки, знайомі чи діти. По-друге, за чужими фото їм було простіше — вони почувалися сміливішими, не боялися критики. Визнавали, що чоловіки охочіше реагували на фото невідомих актрис з Канади. Вони сподівалися, що за особистої зустрічі зачеплять своїм спілкуванням.
А далі або доля, або ні. Чоловік не намагався знайти «ту саму» у кожній жінці, а прагнув зустрітися з максимальною кількістю дівчат. Але негарних жінок на друге побачення ніколи не запрошував. Дарував троянду, платив за каву та прощався назавжди. «Мені від них нічого не потрібне, — сказав він. – Ні турботи, ні уваги, ні душевної щедрості. Зовнішній вигляд повністю відображає внутрішній зміст!» Негарних жінок не буває, є ліниві. Цей принцип і має керувати. Той, хто поважає себе, ніколи не запустить себе. Краса після 40 – це не тільки струнка фігура, а й любов до себе. Сильні чоловіки обирають «сірих мишок»?
Не правда! Мишки не дають відчуття переваги, вони затягують у свій світ невдоволення, почуття провини та неврозів. Вони також прагнуть утвердитися поруч з сильним чоловіком, як слабкі чоловіки — поруч з гарними жінками. Жінка, яка не має часу та бажання піклуватися про своє здоров’я та зовнішність (зуби, волосся, вага зайва), йому не потрібна. Це, зазвичай, пов’язано з глибоким внутрішнім розчаруванням у житті. Привести себе до ладу можна за рік, і тоді вже шукати собі пару. Якщо немає на це сил та бажання, нехай шукає когось такого ж. Кажуть, що людей треба оцінювати за вчинками, думками, намірами, а не за зовнішністю. Але зовнішність – це відображення наших думок та бажань. Негарна жінка – це людина з недостатньою волею, яка не бажає докладати зусиль заради свого щастя. Чим вона може поділитися з чоловіком? Своїми комплексами? Це правило працює і у зворотний бік. Із «запущеним» чоловіком не виконуються мрії, а лише страждає самооцінка. Чи є правда в цих словах? Як гадаєте?