Мій чоловік вирішив поставити камеру. Наслухавшись розповідей від знайомих у селі про злодійство, він вирішив так убезпечити нашу дачу. Хоче, отже, хоче. Я не відмовляла його, хоч не бачила в цьому великого сенсу. Зате коли ми переглянули перші записи з камери, то сміялися дуже довго. Фахівці встановили камеру за годину. Повісили ми її на веранді будинку під дахом. Саме це розташування камери дозволяє охопити город та сад.
Подивитися зйомку в реальному часі можна через спеціальну програму на телефоні. Встановлення камери робилося ввечері, тож ніхто з сусідів не бачив, що відбувається. Про камеру ми нікому не сказали. А навіщо? Адже це наша справа, що хочемо, те й робимо. За кілька днів вирішили подивитися, що за цей час встигла назнімати камера, поки ми були у місті. Щойно почалися перші кадри, ми покотилися зі сміху.
Виявилося, що поки перебуваємо у місті у своїй квартирі, до нас у двір регулярно, у чому ми переконалися, переглянувши запис за кілька днів, заходить сусідка. Робить вона це вдень та пізно ввечері. При цьому вона відчуває на нашій ділянці як господиня! Вона рве зелень цілими пучками. Обриває ягоди, збирає овочі, яблука, тобто все, що можна з’їсти. Найцікавіше те, що я, коли не було камери, цього не помічала. Хитра сусідка рве ї потроху, тому втрачений урожай залишається непоміченим. Але найсмішніше, що вона ходить садом фотографуючи мої квіти і чагарники, а ще показує їх комусь по відеозв’язку. На записі з камери дуже добре видно, як вона гуляє по саду з телефоном, розмовляє (на жаль, звуку немає), підносить телефон ближче до квітів, потім знову до свого обличчя – щось пояснює та жестикулює.
Створилося таке враження, ніби вона комусь хвалиться садом та городом, говорячи, що це її. А я вважала сусідку нормальною жінкою. Я навіть не думала про неї так, нічого не наштовхувало на такі думки. Мені не шкода врожаю, який вона збирала на нашій ділянці. Мені неприємно те, що в неї вистачило нахабства покуситись на приватну власність. Ми ж таки непросто так ставимо паркани між нашими будинками та ділянками. Але найцікавіше, як сусідка потрапляла до нас у двір. Наприкінці городу, де проходить рабиця, вона знімає сітку, заходить і ставить її на місце. Назад таким же способом. Чоловік після того, як дізнався про ці відвідування, забив рабицю дошками і більше сусідка не приходила. А ми їй не говорили, що бачили її на ділянці. Мені неприємно чомусь про це говорити, але про камеру зрештою проговорилися. Її це збентежило, але виду вона не подала. Якби не камера, я про це, напевно, ніколи б не дізналася.