Життя Людмили набуло несподіваного оберту, коли її батько замінив її давнього водія Сашу на Дмитра. Спочатку Людмила була засмучена, особливо після того, як Сашко зробив їй на день народження значний подарунок у вигляді різнокольорових повітряних куль, який скрасив весь її день. Дмитро ж розглядав її як ще одну багату, розпещену дівчинку. Але з часом Людмила почала цінувати простоту та гідність Дмитра. Якось вона імпульсивно запропонувала їм пропустити інститут та піти до кафе. Там вони зблизилися за розмовами про життя Дмитра, його родину в селі та його мрії побудувати будинок і одружитися. Людмила почала бачити у Дмитрі щось більше, ніж просто водія. Вона захоплювалася його почуттям свободи, протиставляючи його життя власному обмеженому життю дочки олігарха.
Незважаючи на зростаючі почуття, у глибині душі вона знала, що батько ніколи не схвалив би стосунків з кимось поза їхнім колом спілкування. Дмитро, усвідомивши свою любов до Людмили, вирішив поговорити з її батьком, Віктором Івановичем, про їхні стосунки. Зустріч закінчилася катастрофою: Віктор звільнив Дмитра та вирішив негайно відправити Людмилу до Англії. Відмовляючись прийняти все це, Дмитро пізно вночі прокрався до кімнати Людмили, і вони втекли до його села.
Дівчина, незвична до такої скромної обстановки, як би там не було, швидко прийняла нове життя, знаючи, що її любов до Дмитра – це те, що справді мало значення. Вони одружилися наступного дня, і Людмила остаточно адаптувалася до свого нового оточення, знаходячи радість у красі сільської місцевості. Протягом кількох років Дмитро збудував успішний бізнес, і незабаром у подружжя народився син. Через два роки до них несподівано приїхав Віктор Іванович, щоб вперше зустрітися зі своїм онуком. Зустріч виявилася емоційною, і Людмила нарешті зазнала почуття спокою та щастя в оточенні людей, яких вона любила найбільше у світі.