Олександр навіть нормально не дивиться на мене. Він тільки й робить, що каже про справи. Тільки опівдні зрозумів, що зі мною не все гаразд. І те, запитав тільки — чи все нормально зі мною, і отримавши позитивну відповідь, на цьому закінчив. -Принеси мені всі документи за цей місяць і скажи Іванову піднятися до мене. -Добре, Олександре Андрійовичу, — сказала Юля. Я була особистим секретарем Олександра. Але й не лише секретарем. У нас із ним протягом кількох місяців був роман.
Усі вихідні ми проводили разом, а на відпустку поїхали закордон. Після відпустки ми майже не бачилися, ну, крім офісу. Дзвонити він майже перестав і став дуже холодним до мене. Вже кілька днів я почуваюся погано. Постійно нудить уранці. Не говорю вже про запахи. Ось і сьогодні вирішила зробити тест на ваrітність. Коли я побачила дві смужки, мені стало справді страաно. Олександру дитина точно не доречна зараз. Має кар’єру, плани. Він навіть не говорив про дітей. А якщо він скаже позбутися дитини? Ні, ні в якому разі не робитиму цього. Потрібно з ним поговорити. Ось і вирішила обговорити цю тему після роботи. Як тільки всі підуть із офісу.
Та й він зараз зайнятий, краще після роботи. -Можна я не піду з тобою на цю зустріч? — Запитала я Олександра. -Точно з тобою все гаразд? — Запитав він. -Так-так, голова просто бо лить, — відповіла я. -Добре, — сказав він. Вже після зустрічі підійшла до мене якась дівчина і спитала, чи в кабінеті Олександр. Я сказала їй представитися, щоб повідомити його. -Ти, мабуть, не знаєш, хто я така. Я наречена Олександра, незабаром у нас весілля. Так скажи: у кабінеті він чи ні, — дуже nогано запитала ця дівчина. Я була в шоці. Яка наречена, яке весілля? Виходить, він брехав мені весь цей час? Та ще й замість запрошення на весілля я одержала наказ про звільнення. Я твердо вирішила, що він ніколи не дізнається про те, що стане татом. Він не вартий цього!