Я пропрацювала покоївкою в Італії цілих 15 років; жила економно, ніколи не витрачалася на розкіш на зразок кави і постійно відправляла зароблені гроші додому. Я навіть працювала у свої вихідні замість відпочинку. Моя донька Лідія, її чоловік та двоє їхніх дітей шкільного віку живуть у комфорті у великому будинку, побудованому на гроші, які я відправляла.
Незважаючи на те, що діти вже підросли, Лідія не працює, повністю покладаючись на мою фінансову підтримку. Цього року я планувала повернутись на літо, бо мій роботодавець був у від’їзді. Я думала, що використаю цей час, щоб виправити своє здоров’я. Однак Лідія мала інші плани. Вона захотіла отримати від мене 2 тисячі євро на відпустку в Єгипті, заявляючи, що я не тільки втрачу дохід, не працюючи три місяці, а й витрачу близько тисячі євро на заплановані та безглузді медичні витрати.
Як підсумок, переді мною постала дилема: фінансувати канікули онуків чи інвестувати у своє здоров’я? Тим часом Лідія з натхненням готується до відпустки, припускаючи, що я обов’язково за все заплачу, легковажно відмахується від мого бажання приєднатися до них. Вона так і каже, що мені буде краще вдома. Чи варто продовжувати підтримувати її спосіб життя чи настав час зосередитися на власних потребах?