Протягом останніх 6 років ми з чоловіком працювали в Чехії, вкладаючи все зароблене в наш будинок у селі, де за нашої відсутності про все дбала моя мама. Вона займалася ремонтом будинку та облаштуванням двору, одночасно справляючись з наслідками безвідповідальної поведінки мого брата Владика. Владик разом зі своєю дружиною Наталею подарували моїй мамі п’ятьох онуків, але не надавали жодної підтримки, залишаючи її справлятися з ними самостійно.
Попри це ми вірили, що все налагодиться. Проте ситуація погіршувалась. Мама, змучена стресом, зрештою захворіла і була змушена зважитися на переїзд до нас, щоб жити спокійніше. Під час телефонної розмови про ремонт я почула дитячі голоси на задньому плані та зрозуміла, що з нею діти мого брата. Мама зізналася, що Владик та Наташа поїхали на заробітки, бо їхній будинок згорів через несправну проводку.
Тепер моя мама, і без того немічна після недавньої госпіталізації, сама дбала про п’ятьох маленьких дітей. Зіткнувшись з цією кризою, я зрозуміла, що маю повернутися на батьківщину, щоб усе залагодити. Думка про те, що доведеться зіткнутися з хаосом, який залишив після себе мій брат, лякає, але залишити маму справлятися з цим самотужки теж немислимо. Питання про те, як упоратися з цією ситуацією, лежить на мені важким тягарем.