Ірина повернулася додому пізно увечері. Вона відімкнула двері, зняла взуття і поплилася на кухню, тягнучи сумки з продуктами і зітхаючи від втоми. Там вона з подивом виявила Миколу, що сидить у темряві. Микола жестом показав у бік коридору, та Ірина побачила сумки з його речами. Він йшов від неї до іншої жінки. Це одкровення кинуло Ірину в зневіру, адже всього кілька днів тому він освідчився їй у коханні . Вона відчула себе відданою та розгніваною, і зрештою вигнала його. Вони розірвали свої дворічні стосунки.
Після цього Ірині стало нецікаво ні спілкування, ні щось інше, і вона лише автоматом ходила працювати. Одного разу сусід, дядько Петро, помітив її пригнічений стан. Незважаючи на зовнішню суворість, Петро був добросердою людиною. Він запропонував їй компанію, і між ними почалася несподівана дружба. Вони провели вечір у розмові, і Петро поділився своєю трагічною історією: багато років тому, в автокатастрофі, загинули його дружина, дочка і онук. Його порада Ірині полягала в тому, щоб відсіяти негативних людей у своєму житті та продовжувати жити далі. Через кілька днів Ірина познайомилася із двоюрідним братом Петра, Олексієм.
Це був гарний чоловік, який застав її зненацька своїм харизматичним характером. Невдовзі Олексій запросив її на побаченя. Незважаючи на свої вагання, Ірина прийняла запрошення. Вони провели вечір у веселій компанії з дядьком Петром, і Олексій навіть виконав серенаду на гітарі. Потім Олексій розповів про свій намір переїхати до їхнього міста на роботу, передбачаючи майбутні зустрічі з Іриною. Жінка була приємно вражена, коли Олексій освідчився їй у коханні з першого погляду під час наступного візиту. Вона розсміялася, вважаючи його раптову прихильність одночасно несподіваною та чудовою. За кілька місяців вони пов’язали себе узами шлюбу. Болючі спогади про Миколу пішли в небуття, замінившись люблячими відносинами з Олексієм. Її життя набуло несподіваного оберту, але врешті-решт воно стало щасливим.