Отримавши ключі від квартири свекрухи в день нашого весілля, я вирішила, що вестиму там господарство. Однак, незважаючи на те, що формально квартира належала тепер нам з чоловіком, моя свекруха, Анастасія Петрівна, зберігала контроль над нею, часто навідуючись у гості, щоб простежити за всім – від декору до господарювання.
Спочатку я була в захваті від облаштування нашого нового будинку, але невдовзі виявила, що кожен вибір з метою покращення – від шпалер до побутової техніки – потребує схвалення свекрухи. Її втручання поширювалося навіть на дрібниці: вона розкритикувала навіть тюльові фіранки за те, що вони заважають сонячному світлу. Її візити стали більш частими і критичними, особливо після народження наших близнюків, коли вона нарікала на мою нездатність утримувати будинок, який вона нам подарувала.
Поворотний момент настав, коли я серйозно захворіла і була госпіталізована, в результаті чого мені довелося залишити близнюків виключно на її піклування. Пригнічена вимогами щодо догляду за дітьми та паралельним веденням домашнього господарства, вона на власному досвіді переконалася, з якими труднощами я стикаюся щодня. Усвідомлення всього цього змусило її негайно виїхати до села одразу після мого повернення. У результаті вона скоротила свої візити до нашого будинку до коротких зупинок, під час яких вона більше ніколи не зациклювалася на побутових дрібницях. На щастя, ця зміна дозволила мені по-справжньому вжитися в роль господині і матері, назавжди звільнившись від її пильного нагляду.