Два роки тому я розлучилася з чоловіком Антоном після того, як він зізнався у зраді. У період шлюбу ми жили в квартирі, що дісталася мені у спадок, але згодом я наполягла на купівлі окремої однокімнатної квартири для нашого сина, враховуючи, що спадкове майно перебувало у спільній власності з моєю сестрою, яка потенційно могла повернутися з-за кордону. Незважаючи на початковий опір, Антон таки погодився, і ми почали здавати одну з квартир в оренду. Після розлучення я залишилася жити в успадкованій квартирі разом з нашим сином.
Антон спочатку стверджував, що йому не потрібна квартира, яка на той час здавалася. Однак, коли його фінансове становище погіршилося, він вимагав продати це житло та віддати йому частину виручених грошей. Його візити до сина перетворилися на скарги на фінансовий тягар та вимоги негайно продати квартиру. У результаті я запропонувала йому жити в орендованій квартирі, розірвавши договір оренди, але він все одно продовжував наполягати на продажу. Коли я відмовилася, пославшись на свій обов’язок керувати майном нашого сина, поведінка Антона різко змінилася. Він скоротив кількість своїх візитів, затримував аліменти і навіть почав погрожувати, що забере нашого сина, якщо я не продам квартиру.
Записавши його погрози на диктофон, я попередила його, що за найменшої спроби щось викинути з його боку я звернуся до поліції. Це на якийсь час зупинило його переслідування, але вони відновилися, коли одного вечора Антон напав на мене із засідки, силоміць повалив на землю і повторив свої вимоги. Злякавшись, я спочатку вдала, що згодна, але через кілька годин заявила в поліцію. Тепер Антону за законом заборонено наближатися до нас, але він продовжує надсилати повідомлення з погрозами. Незважаючи на кошмар, що продовжується й досі, я відмовляюся продавати квартиру, паралельно борючись з постійним страхом і розмірковуючи: як назавжди припинити його переслідування?