Нещодавно я вперше стала мамою: моєму сину вже чотири місяці. І мало не з моменту його народження мій чоловік все частіше говорить про те, що я вже засиділася в декретній відпустці і маю повернутися на роботу. Він вважає, що бабусі цілком можуть подбати про нашого сина, і що я маю робити свій фінансовий внесок у сімейний бюджет.
Незважаючи на мої неодноразові спроби пояснити, наскільки важливою є присутність матері для маленької дитини, він відкидає мої побоювання, зосередившись на фінансовому аспекті. Чоловік навіть запропонував працювати віддалено, що дозволило б мені заробляти гроші, не залишаючи нашого сина з родичами. Схоже, мій чоловік вважає, що я використовую декретну відпустку як привід, щоб не працювати, не розуміючи, що я все ще відновлююсь після пологів – і мені не нудно.
Я, звичайно, підозрюю, що його напружує роль єдиного годувальника, але в його підході відчувається зневага до мого добробуту. Зараз я розриваюся між бажанням підтримати чоловіка – і бажанням повністю прийняти материнство. Загалом він хороший чоловік і батько, тому його недавня зміна в поведінці викликає ще більше здивування. І тепер я думаю: чи варто нам звернутися до психолога, чи мені просто повернутися на роботу, як він пропонує? Що мені робити?