Моя свекруха – найдобріша і найчутливіша людина, яку я коли-небудь знала. Коли я вийшла заміж, я побоювалася жити з сім’єю чоловіка через всі ті історії, які я чула. Моя свекруха тепло прийняла мене, розвіявши всі мої страхи. Її доброта була не просто тимчасовим фасадом, вона поглиблювалася з кожним днем. Сімнадцять років тому вона переїхала до Італії, щоб заробити на будинок, незважаючи на наші вмовляння залишитися. Вона вважала себе зобов’язаною забезпечити своїх дітей житлом.
Через шість років завдяки її зусиллям у нас з’явилося своє житло. Але і тоді вона продовжувала працювати, щоб забезпечити своє майбутнє, щоб не бути тягарем в останні роки життя. Свекруха приїжджає до нас щорічно, без попередження, щоб ми не займалися ретельною підготовкою. Цього разу, як і завжди, вона приїхала з подарунками та конвертом, у якому лежали 10.000 євро – її заощадження за рік. Хоча вона наполягає на подарунках, ми з чоловіком потай відкладаємо ці гроші для неї, плануючи сюрприз до її остаточного повернення додому.
Я дорожу кожною миттю, проведеної з нею, готую її улюблені страви і намагаюся зробити так, щоб вона відчувала себе особливою. Не фінансові подарунки, а її мудрість та безмежне кохання скріпили нашу родину. Вона для мене не просто свекруха, а друга мама!