Коли Ваську було сім років, життя з люблячими батьками здавалося йому ідилією. Але все зруйнувалося, коли помер його батько. Мати стала схожа на тінь себе колишньої, вона настільки замкнулася в собі, що служба опіки забрала Ваську. Тільки дядько Володя, друг батька, повернув їх із краю прірви.
Незважаючи на емоційну відстороненість матері хлопця, Володя одружився з нею, і вони відновили опіку над Ваською.
Життя налагодилося, хоч і не було таким радісним, як раніше. Але коли мати Васьки звинуватила Володю у крадіжці обручки, подарованої їй покійним чоловіком, вона розлучилася з ним. Невдовзі Володя теж пішов із життя, мабуть, від отруєння алкоголем. Мати звинуватила його в цьому і більше про нього не згадувала.
Через 15 років Васька, вже одружений чоловік, під час ремонту будинку виявив каблучку за стінкою шафи. Коли він передав каблучку матері, та впала на коліна і розплакалася, нарешті усвідомивши всю жахливість своїх помилок.
Тепер, коли вона тримала в руках каблучку, її не залишав жаль і болісне запитання:
– Як мені тепер із цим жити?!