Після низки невдалих стосунків я відчула себе скаліченою. Щоразу, коли я намагалася почати щось нове, страх і невпевненість повертали мене назад у минуле. Але все змінилося, коли я зустріла Вадима. Ми випадково перетнулися в кафе. Вадим сидів за сусіднім столиком та читав книгу. Мені здалося, що я знаю автора його книги і тому вирішила заговорити з ним. “Вибачте, це книга Майкла Ондатже?” – Запитала я. Він усміхнувся:
“Так, ви теж його любите?” Ми почали розмову, і я швидко зрозуміла, що Вадим – не такий, як усі. Його очі щиро виблискували, і він був настільки уважний до мене, незважаючи на першу зустріч. З часом ми стали бачитися частіше. Але моя невпевненість і страхи заважали мені відкритися перед ним. Якось увечері, коли ми гуляли у парку, я вирішила розповісти йому про своє минуле. “Вадиме… У мене були не дуже вдалі стосунки в минулому, і це залишило глибокі рани в моєму серці”, – почала я. Він зупинився, взяв мене за руки і сказав: “Тому я і тут, щоб бути з тобою.
Ти можеш довіряти мені.” І я розповіла йому все. Про те, як мене зрадили, про розбиті серця і втрачені надії. Вадим слухав мене уважно, не перебиваючи. Коли я закінчила, він обійняв мене. “Ти заслуговуєш на справжнє кохання, і я хочу дати його тобі,” – прошепотів він. З того дня я відчула, що між нами щось змінилося. Вадим став моєю опорою і показав мені, що таке справжнє, щире кохання. Він був поруч у важкі моменти і допоміг мені забути про моє болісне минуле. Кожен день із Вадимом був особливим. Він вчив мене сміятися, радіти життю та вірити в себе. З його допомогою я змогла залишити свої страхи позаду та відкрити своє серце знову. Тепер я вдячна своєму минулому, тому що саме воно привело мене до Вадима. Ми знайшли один одного в цьому великому світі і здобули справжнє щастя.