– Таня, я думаю, не варто їхати до села у п’ятницю, – задумливо сказав Микола Борисович. – Але ж нам треба забрати саджанці, вони вже ростуть! – заперечила Тетяна Андріївна. – У п’ятницю обіцяють дощ, пробки будуть величезні. Ми ж на пенсії, можемо поїхати у неділю. Пара днів нічого не змінить. – Якщо ми не поїдемо, доведеться збирати гостей удома. Ти забув, що у мене день народження? Я хотіла відзначити на дачі з дочками, зятями та онуками, а вдома місця мало. – Зрозумів, що мене турбує. Ти будеш за кермом, а в день народження це не найкраща ідея. Мало що станеться. – Ти правий.
У мене завжди багато справ перед днем народження. Краще спокійно посидіти вдома. – Старший зять Артем зазвичай пізно приходить через роботу, а молодший Максим завжди зайнятий. Може, й не приїдуть вчасно. – Тоді поговоримо з дочками, старші онуки пізніше прийдуть, а маленькі гратимуть. Все буде добре, ти маєш рацію! – погодилася Тетяна Андріївна. Вона зателефонувала дочкам Поліні та Христині, повідомила про зміну планів та запросила на вечерю. – Мамо, Артем може не встигнути, у нього багато роботи, – попередила Поліна. – У Максима вечірні замовлення, у нас кредит, такі замовлення не відхиляють, – додала Христина. Тетяна Андріївна заспокоїла їх, пообіцявши відзначити день народження пізніше. Увечері вона накривала на стіл, коли пролунав дзвінок у двері.
– Теща, привіт! – сказав Артем, заходячи до квартири. – Роботи не було, вирішив прийти привітати. – З Днем народження, мамо! – несподівано додав він. Тетяна Андріївна була здивована, але зраділа. Артем ніколи не називав її так. – Дякую, любий, – відповіла вона і поспішила на кухню. Пізніше прийшли Поліна з дітьми та Христина з Максимом. – З днем народження, Тетяно Андріївно! Моє замовлення скасувалося, так що ми всі тут! – Сказав Максим, вручаючи букет троянд. Вечір пройшов весело, всі їли салат, який приготувала Тетяна Андріївна, та хвалили її кулінарні здібності. – Це був найкращий день народження, – сказала Тетяна Андріївна чоловікові. – Я почула стільки гарного від зятів. Тепер я знаю, що вони люблять мене і поважають! …Через кілька днів вони спокійно доїхали до дачі, без заторів. Саджанці благополучно розмістились у машині. Тепер Тетяна Андріївна впевнена, що її зяті кращі, ніж вона думала.