Олена, 40-річна мати, та її чоловік уклали унікальну угоду зі своїми дітьми: як тільки їм виповниться 25 років, вони щомісяця вноситимуть 10 тисяч на утримання батьків, передбачаючи мізерність майбутніх пенсій. Присвятивши своє життя веденню домашнього господарства та вихованню трьох дітей, Олена не мала професійного досвіду та покладалася лише на майбутній успіх своїх дітей для забезпечення безпеки у старості.
Подружжя досягло успіху в їх вихованні, з юних років занурюючи їх у багате освітнє середовище. Вони вкладали значні кошти у розвиток дітей, включаючи спорт, мови, мистецтво та престижну шкільну освіту. Спосіб життя сім’ї, підтримуваний заробітками батька, включав канікули та розвиваючі табори, спрямовані на виховання всебічно розвинених особистостей. Однак Олена стикалася з критикою за те, що не розвивала свою власну кар’єру чи навички поза своєю домашньою та батьківською роллю.
Тим не менш, відкинувши побоювання з приводу своєї майбутньої незалежності, вона уявляла собі життя, повне дозвілля і хобі, впевнена в тому, що її діти зобов’язані підтримувати своїх батьків. Такий підхід підняв серед родичів сім’ї етичні питання про очікування, що покладаються на дітей щодо батьківської підтримки, та про баланс між вихованням їх розвитку та зміцненням батьківської самостійності. Що вийде з цієї угоди – поки що не ясно. Але суперечки серед друзів та родичів досі не вщухають.