У восьмому класі світ Свєти впав, коли з життя пішов її батько. Звикла до достатку, Світлана раптом виявила, що її життя кардинально змінилося. Її мати, яка раніше займалася домашнім господарством, влаштувалася на скромну роботу. Світлана з мамою переїхали на нове місце проживання, і Свєті довелося змінити школу, коло спілкування і все-все. Дівчина втратила зв’язок зі своїми забезпеченими друзями, а в новій школі почувалася не у своїй тарілці.
Тільки Єгор, хлопчик з іншого класу, помітив і підійшов до самотньої новенької. Незважаючи на близькість, адже жили вони недалеко один від одного, Світлана не бачила в ньому нічого більше, ніж друга. Вона вважала свій життєвий спад тимчасовим, а Єгора, простого, прямолінійного хлопця – не відповідним її устремлінням. Фінансове полегшення начебто настало, коли мама Світлани стала зустрічатися з дядьком Валерою, але Світлана відчула себе ще більш відчуженою.
Єгор стійко переносив усі випробування, дбав про подругу, особливо коли вона потрапила до лікарні із запаленням легень. Саме тоді, приревнувавши медсестру до Єгора, Світлана усвідомила свої справжні почуття до нього. На фоні емоційного потрясіння Єгор зробив пропозицію. Вони одружилися і разом долали труднощі юного дорослого життя, Єгор навчав Світлану побутовим навичкам і знаходив радість у процесі. Згодом їх зв’язок зміцнів, у них народився син, а потім – і дочка. Через усі злети та падіння їхня любов пройшла гідно, це була їхня спільна заслуга.