Сестра мого чоловіка, дуже багата жінка з власним бізнесом у мережі піцерій, є також хрещеною матір’ю нашої старшої дочки. Незважаючи на свій достаток і свою передбачувану роль у житті нашої дочки, за цей час вона бачилася з нами лише один раз. Можете вгадати – коли? Правильно, на хрестини!
З того часу вона нічого не дарувала нашій тепер уже 7-річній дочці. Коли наша дочка пішла до першого класу, ми запросили її на святкову церемонію і планували відсвяткувати цю подію в її піцерії того ж вечора. Хоча вона сказала, що була надто зайнята, щоб бути присутньою на церемонії, ми були приголомшені, коли вона також не запропонувала нам жодної знижки у своїй піцерії, не кажучи вже про те, що могла б просто пригостити нас.
Більше того, нам довелося довго чекати на наше замовлення, і ми сплатили повну вартість наприкінці. Мій чоловік умовляв мене не засмучуватися, але я не могла позбутися почуття образи через її ставлення до нас – її найближчих родичів. Справа була не в грошах, а в нестачі її прихильності та підтримки. Я вирішила ніколи більше не відвідувати її піцерію, надавши своєму чоловікові самому вирішувати, як і коли він хоче будувати стосунки зі своєю сестрою.