Щоразу, коли мої діти їхали в гості до бабусі, вони поверталися іншими: агресивними та примхливими. Спочатку я думала, що це просто вікове, але згодом зміни стали надто очевидними. Вони почали грубіянити мені і робити все навпаки. Я не могла зрозуміти, що відбувається. Якось я зважилася на відчайдушний крок. Поклала прослуховуючий пристрій в кишеню молодшого сина перед його від’їздом. Я не мала іншого вибору, мені треба було зрозуміти, що відбувається. Коли діти повернулися, я дочекалася ночі та увімкнула запис. Перші хвилини були звичайними: сміх дітей, розмови про школу та ігри. Але потім я почула голос свекрухи. «Ваша мама завжди все робить неправильно», – говорила вона.
— «Вона не розуміє, що вам потрібне. Я не знаю, як вона взагалі справляється…» Я була приголомшена. Моя свекруха продовжувала критикувати мене, обговорюючи мої методи виховання та рішення. «Вона не вміє готувати, правда?» – продовжувала вона. —«А як вона вас одягає? Просто жах!» На цьому моменті я відчула, як сльози підступають до очей. Моя свекруха, замість того, щоб підтримати мене, капала дітям на мозок. Я не могла повірити своїм вухам. Чи можна так налаштовувати дитину проти матері? Наступного дня я покликала свекруху на розмову.
— Нам треба поговорити, — почала я, намагаючись спокійно тримати голос. — Звісно, що сталося? – Відповіла вона з показним здивуванням. – Я знаю, що ви кажи дітям про мене, — прямо сказала я. – Це недопустимо. Її обличчя змінилося, вона намагалася виправдатись, але я більше не слухала. Моїм головним завданням тепер було захистити своїх дітей та відновити їхню довіру до мене. З того часу я стала більш уважною до того, що відбувається, коли діти проводять час з бабусею. Ми з чоловіком вирішили, що зустрічі відбуватимуться лише в нашій присутності – і поступово поведінка дітей покращала. Але ця ситуація навчила мене бути насторожі і завжди захищати свою сім’ю.