Моя сусідка Ольга жила з бабусею з 5-ти років, тому що її мати, Тамара, поїхала на заробітки до Іспанії, так і не розкривши інформації про особу батька Ольги. Від’їзд Тамари був наповнений обіцянками благополучного майбутнього та кращих умов життя, коли вона накопичить достатньо грошей. Однак час минав, а обіцянки залишалися невиконаними. Спочатку Тамара посилала трохи грошей, щоб підтримати доньку, але й вони зменшувалися з кожним роком – і зрештою припинилися.
Якось до бабусі Ольги дійшла звістка, що Тамара знову вийшла заміж в Іспанії і тепер взагалі не збирається повертатися. Незважаючи на періодичні заяви про те, що вона скоро забере Ольгу – і ця обіцянка залишилася невиконаною. Йшли роки, Ольга росла в селі з бабусею, долаючи життя без участі матері. Тамара стала далекою фігурою, відстороненою від життя та труднощів дочки. І ось коли Ользі виповнилося 20 років, і вона збиралася заміж,
Тамара знову з’явилася, запропонувавши як весільний подарунок автомобіль. Але Ольга, відчуваючи на собі тягар багаторічної зневаги, відкинула подарунок і виключила матір зі свого весілля та життя. Тамара, все ще не розуміючи відмови дочки, вважала, що у складних обставинах зробила все можливе, щоб забезпечити її. Однак її зусилля і плани, що завжди відкладаються на потім життєвими труднощами, призвели тільки до натягнутих відносин. Тепер, коли Тамара дивиться у власне майбутнє, їй залишається тільки гадати: чи буде Ольга поруч з нею хоча б у її старості?