Вона мала таємну, глибоку любов до Матвія – одруженого чоловіка – з моменту свого приїзду до села як молода вчителька. Незважаючи на неможливість їхніх стосунків, любов Варі до нього була сильною і непохитною. Якось увечері Матвій напідпитку зізнався Варі у своїх почуттях, заявивши, що не любить свою дружину і не може перестати думати про неї. Вражена Варя, однак, відкинула його, наголосивши на важливості збереження сім’ї та гріховності вторгнення в шлюб.
Після цієї розмови Варя вирішила звільнитися з роботи та виїхати з села, незважаючи на вмовляння директора залишитися. Оселившись у місті, вона незабаром вийшла заміж за іншого чоловіка, народила йому двох синів, але серце її все одно залишилося з Матвієм.
Через роки на сільському весіллі, де обидва були гостями, Матвій запросив Варю на танець і зізнався, що ніколи її не забував і не забуде. Як би там не було, вони продовжували жити окремо, кожен зі своєю сім’єю, але їхня таємна любов зберігалася до самої смерті Матвія. На зворотній дорозі Варя голосно оплакувала втрату любові всього свого життя, розмірковуючи про вічну природу справжнього кохання, навіть перед розлукою і нездійсненими бажаннями. Несамовита історія…