До 28 років я ніколи не мала серйозних стосунків з чоловіками, хоча я мала кілька довгострокових стосунків. Вони були сповнені близькості та підтримки, але ми ніколи не ділили плани на життя і не жили разом. Кожен з партнерів часом віддалявся, а потім повертався як ні в чому не бувало, ніколи по-справжньому не залучаючи мене до свого особистого життя, незважаючи на спільні роки. Зрештою, я не витримувала такого нехтування, і стосунки припинялися, залишаючи мене переживати розрив.
Після цього чоловіки перейшли до більш серйозних відносин, які вони з гордістю демонстрували в соціальних мережах. Після року самотності після 4-річних стосунків я зустріла людину, яка мені щиро сподобалася. Все починалося чудово, стосунки були сповнені довіри та тепла, і я сміла сподіватися, що цього разу все може бути інакше. Але тепер він почав віддалятися, скорочуючи кількість лагідних слів та наших зустрічей, що явно повторює мій минулий досвід.
Збентежена і побоючись втратити його, я не наважуюсь зробити крок, мучившись страхом виявитися небажаною. Незважаючи на увагу з боку інших чоловіків, я дивуюсь: чому романтичні стосунки все ще вислизають від мене? Я жадаю гармонійних стосунків і можу подарувати багато кохання, але страшенно боюся, що мене знову не помітять. Чому ця схема знову і знову повторюється у моєму житті?