Люда та Василь уже понад 30 років були одружені. Якось вони сиділи на веранді свого великого будинку, занурені в мовчання. Минуло вже кілька місяців, як їхні діти поїхали, утворивши свої сім’ї. У хаті стало порожньо, і обидва почували себе самотніми. “Знаєш, Васю,” почала Люда, “я думала про те, щоб почати подорожувати. Ми завжди відкладали це через дітей, роботу… Але тепер у нас є час і можливість.” Василь усміхнувся, дивлячись на свою дружину. “Ти завжди була такою рішучою. Я з тобою згоден. Ми заслужили трохи пригод.” Незабаром вони почали планувати свою першу подорож.
Люда мріяла відвідати Італію, тоді як Василь був у захваті від ідеї подорожі східними країнами. “Чому б нам не почати з Венеції?” запропонувала Люда. “Я завжди хотіла покататися на гондолі.” “Добре,” погодився Василь, “але після цього ми вирушаємо до Китаю. Я хочу побачити Велику китайську стіну.” Наступні місяці пройшли у метушні: купівля квитків, бронювання готелів, вивчення культури та історії місць, які вони планували відвідати. Вони часто сміялися, згадуючи свої молоді роки і уявляючи, як їхні діти розповідатимуть своїм друзям про “божевільні пригоди” своїх батьків.
Коли настав час вирушати в подорож, Люда та Василь були сповнені енергії та ентузіазму. Венеція виявилася такою ж гарною, якою була в їхніх уявленнях. Вони трималися за руки, катаючись на гондолі, і насолоджувалися кожним моментом. “Ти уявляєш, що на нас чекає в Китаї?” спитав Василь. “Я навіть не можу собі уявити,” відповіла Люда. “Але я впевнена, що це буде щось особливе.” І вони мали рацію. Подорожі стали для них новою пристрастю, яка приносить радість та неймовірні враження. Замість того, щоб потонути у самотності, вони знайшли новий сенс життя, розділяючи свої пригоди та відкриваючи для себе світ.