Мені 38 років, і нещодавно я пережила розлуку з моїм хлопцем, з яким була 7 років. Відносини здавалися міцними, але в один момент все звалилося, залишивши мене з зруйнованими надіями та планами. Відразу після розлучення мої друзі та батьки почали чинити на мене тиск. Всі довкола тільки й говорили про те, коли я вийду заміж і коли в них з’являться онуки. На сімейному обіді мама вкотре порушила цю тему: «Ти ж не молодієш, люба.
Ми тільки хочемо, щоб ти була щасливою і не залишилася сама», — ласкаво говорила вона, подаючи мені блюдо. «Мамо, я щойно розлучилася. Мені потрібен час, щоб про все подумати», — намагалася я пояснити, відчуваючи наростаюче роздратування. Вдома, сидячи одна зі своїми думками, я розмірковувала про майбутнє. Питання в голові крутилися як вихор: «Невже 40 років це вирок? Чи можу я знайти щастя в такому віці?»
Наступного дня, зустрічаючись із подругою у кафе, я вирішила поділитися своїми переживаннями. «Ти думаєш, мені вже пізно починати все спочатку?» — спитала я її, дивлячись на пар, що ширяє над чашкою кави. «Звичайно, ні!» – рішуче відповіла вона. «Ти ж знаєш, вік це просто цифра. У тебе попереду ще стільки можливостей!» Її слова надихнули мене. Я зрозуміла, що хоча моя ситуація і здається безвихідною, це, насправді, не так. Вік не є перешкодою для щастя чи нових починань. Згодом я знайду сили рухатися вперед, будувати своє майбутнє і шукати своє щастя, незалежно від інших очікувань.