Цілих 3 роки я доглядала хвору свекруху, і після її смерті життя принесло нове випробування. Мій дівер і золовка, з якими ми не підтримували близьких стосунків, раптово з’явилися на порозі нашого будинку, вимагаючи спадщини. “Ми прийшли за тим, що належить нам по праву,” – заявив дівер, його голос був сповнений рішучості.
“Але я доглядала маму всі ці роки, а ви навіть не цікавилися її здоров’ям,” – заперечила я, відчуваючи, як усередині все кипить від обурення. Моя свекруха передала мені все своє майно, що стало для них ударом. Коли вони дізналися про це, їхнє розчарування переросло в гнів. “Це несправедливо! Ми змусимо вас віддати нам нашу частину!” – погрожував дівер, його слова були сповнені злості. Обстановка розпалювалася, і я звернулася до чоловіка:
“Як ми вирішуватимемо цю ситуацію? Вони готові на все, щоб забрати майно.” Чоловік, підтримуючи мене, відповів: “Ми зробимо все за законом. Мама прийняла рішення на твою користь не просто так. Ти була з нею, коли вони забули про її існування.” Справа дійшла до суду, де було підтверджено моє право на спадок. Незважаючи на всі погрози та звинувачення, ми зуміли захистити наше право на майно. Цей досвід залишив глибокий слід у наших стосунках з родичами, але також зміцнив нашу сім’ю, показавши, що справедливість та відданість можуть подолати будь-які випробування.