Я завжди вважав себе відданим чоловіком та батьком. Моїй дружині, Ларисі, 54 роки, і ми разом уже багато років. Але нещодавно у моєму житті сталося дещо несподіване… Я відчув сильне тяжіння до її подруги, Ганни, і ці почуття виявилися взаємними. Спочатку ми просто багато спілкувалися, але згодом наше спілкування переросло на щось більше. Ми почали зустрічатися, проводити час разом, хоч я й розумів, що це неправильно.
“Це не зрада, це просто пошук себе,” – говорив я собі після кожної зустрічі з нею. Якось Ганна сказала мені: “Я не можу так більше. Потрібно вирішувати, чи будемо ми разом.” Я опинився на роздоріжжі. З одного боку, я не хотів втрачати нове кохання, яке наповнювало мене життям, з іншого – не міг зрадити свою дружину і зруйнувати стосунки з дітьми. “Що ж мені робити?” – Запитував я себе щодня. Брехня обтяжувала мене, але я боявся зруйнувати все, що будував роками.
Зрештою, я вирішив, що не можу жити в постійній брехні і маю бути чесним хоча б із собою. Я зібрався з силами і вирішив поговорити з Ларисою. Це була найскладніша розмова у моєму житті. “Ларисо, нам треба поговорити. Я… я зустрічався з Ганною,” – зізнався я, не в змозі дивитися їй у очі. Ми довго розмовляли, і я зрозумів, що зрада поранила її дуже глибоко. Рішення про майбутнє нашої родини буде непростим. Я зрозумів, що зберегти все як раніше буде неможливо, але я сподіваюся знайти спосіб, щоб зберегти добрі стосунки хоча б з дітьми – і водночас не відмовлятися від своїх нових почуттів…