Кілька місяців тому мій чоловік пізнав реалії “декретної відпустки”. Після того, як його компанія збанкрутувала, він опинився без роботи. У нас уже були фінансові труднощі з двома дітьми та наполовину виплаченою іпотекою, але я вірила, що він швидко знайде іншу роботу. Однак після двох тижнів безуспішних співбесід його мотивація ослабла, і він остаточно засів у будинку.
Він стверджував, що оскільки я перебувала в декретній відпустці, то всі домашні обов’язки та догляд за дітьми за логікою лягли на мене. Здавалося, він вірив, що провести весь день удома – це канікули. Відчуваючи розчарування ситуацією, що склалася, я запропонувала йому помінятися ролями: він дбатиме про дітей і будинок, в той час як я працюватиму. На мій подив, він погодився, побоюючись, що назавжди залишиться в боргу переді мною, якщо палець об палець не вдарить у такій складній ситуації.
Я з радістю повернулася на роботу, знаходячи втіху в офісі в порівнянні з домашніми вимогами. Протягом першого тижня мій чоловік справлявся, але невдовзі з’явилися ознаки стресу. До кінця третього тижня він знайшов роботу, зізнавшись, що не може впоратися з навантаженням, пов’язаним з вихованням дітей та домашніми обов’язками. Але цей досвід дав йому урок. Тепер він активно допомагає мені по господарству та догляду за дітьми після роботи та у вихідні, демонструючи знову набуту вдячність за мою роль матері та господині.